Іванов Володимир Михайлович
Іванов Володимир Михайлович народився 29 червня 1978 року в м. Селидове, усе життя жив в смт. Цукурине в родині робітників (мама – шахтарка, тато – шахтар).
Навчався в Цукуринській загальноосвітній школі №26. Вчився дуже добре, був старанним, кмітливим, доброзичливим. Батькам вчителі завжди дякували за такого сина.
У 1993 році вступив до Селидівського гірничого технікуму за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин», закінчив з відзнакою у 1997.
Далі вступив до Національної гірничої академії України (Національний гірничий університет) та отримав диплом з відзнакою за напрямком підготовки «Гірництво. Розробка родовищ корисних копалин» та здобув кваліфікацію бакалавра в 2001 році. У 2002 отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» та здобув кваліфікацію гірничого інженера, цей диплом також з відзнакою. Закінчив військову кафедру, отримав звання офіцера, молодшого лейтенанта. Проходив практику на ВП Шахта «Курахівська», шахта «Південнодонбаська №3».
Захоплювався читанням, мав велику кількість різних книг.
У 2006 році одружився. У 2007 народився син Тарас. У 2012 році – Михайлик. Володимир завжди був найкращим, люблячим, турботливим чоловіком та батьком.
У 2002 році почав працювати на ВП шахта «Курахівська» підземним помічником начальника дільниці «Вентиляція і техніка безпека», у 2003 був призначений начальником. У 2004 році призначений підземним заступником дільниці №1. У 2006 році – заступником головного інженера з виробництва. Далі з 2007 року працював у ВП шахта «Україна» підземним гірничим майстром на ділянці №1 до 2018 року. Після продовжив свою трудову діяльність ТОВ «Шахтобудівельна компанія» спочатку гірничим майстром підземної гірничопрохідної ділянки. Надалі був переведений заступником начальника на підземних буро-вибухових роботах (БВР). Колеги завжди говорили про нього як про чуйну, гідну, справедливу та чесну людину.
У липні 2022 року проходив військові навчання.
До лав Збройних сил України долучився 27 червня 2022 року, за два дні до свого дня народження. Був командиром кулеметного взводу механізованого батальйону 92 окремої механізованої бригади імені кошового Івана Сірка.
Їхня бригада брала безпосередню участь у визволенні великої частини територій Харківщини. Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні відзначив їхню хоробрість і героїзм, проявлені під час виконання бойових завдань (джерело). Вагомий внесок 92 окремої механізованої бригади неможливо переоцінити.
Загинув, виконуючи бойове завдання, 22 жовтня 2022 року на полі бою в с. Новоселівське Сватівського району Луганської області (на межі з Харківською).
Указом Президента України від 09 січня 2023 року був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
«Володимир Михайлович був сильним духом командиром, офіцером з великої літери, видатним лідером і дуже гідною людиною» – казали про нього побратими.
Іванов Володимир Михайлович – ім’я, яке повинно залишитися в історії України як символ сили духу та патріотизму.