Савицький Назар Олексійович
«Хто розцвів? Хто розцвів?» – запитало.
«Я розцвів, я розцвів,» – відказало.
«Хто помер? Хто помер?» – запитало.
«Я помер, я помер,»- відказало.
«А чого? А чого?» – запитало.
«А того, а того,» – відказало.
М. Вінграновський
Не надивився на цей світ, не наговорився, не набувся…Лише починав політ, лише починав життя.
Савицький Назар народився 8 вересня 1998 року в містечку Мирноград на Донеччині в родині робітників (мама – шахтарка, тато – водій).
У 2000 році Назар пішов до дитячого садочка, а 2005 року – до 1-го класу Мирноградської загальноосвітньої школи.
Батьки розлучаються, а 2005 року мама вдруге виходить заміж. У Назара народжується сестричка. Родина переїжджає до м. Селидового, Назар з 2006 року навчається в Селидівській загальноосвітій школі І-ІІІ ступенів №6, яку закінчує у 2016 році.
З 2009 до 2014 роки займався КОСІКІ КАРАТЕ , має нагороди і грамоти. У 2013 році здобув I місце у Чемпіонаті України. Має зелений пояс з КОСІКІ КАРАТЕ.
Савицький Назар – футбольний вболівальник. Захоплювався паркуром і графіті, нумізматикою , фотографуванням на старі плівкові фотоапарати.
З моменту захоплення росією Донецької і Луганської областей , Назар жорстко засуджував загарбників. Доволі важко було стримувати його від приєднання до добровольчих формувань для захисту своєї держави.
У 2020 році здобув кваліфікацію бакалавр зі спеціальності «Менеджмент» , з освітньою програмою «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» у Запорізькому національному університеті.
У 2020 році підписав контракт з 81 ОАеМБр, яка входить до складу ДШВ України, на посаду гранатометник З 2020-2021 рік учасник ООС у Донецькій області. Має подяки за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов язків .
Звання: старший солдат
13.08.2021 наказом Міністра оборони нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».
Улюблені книжки : твір Сунь – дзи « Мистецтво війни», українська міліарна поезія «Стилет і стилос».
З січня 2022 року проходив навчання у м. Житомирі з курсів лідерства , але звання не отримав , у зв’язку з повномасштабною війною з державою-терористом . На початку війни ще 10 діб перебував у навчальному центрі , в якості інструктора з бойовим досвідом. Навчав мобілізованих воїнів.
Деякий час боронив рідну землю на Запорізькому напрямку, у червні 2022 року разом з побратимами перемістився на Лисичанський напрямок. Назар завжди вірив у перемогу України над московитами.
13.07.2022 року Назар , вірний військовій присязі , виконуючи бойове завдання, отримав поранення, несумісне з життям , у результаті обстрілу РСЗВ поблизу населеного пункту Сіверськ Бахмутського району Донецької області.
Герої не вмирають!
Олена ЄРЬОМЕНКО, колишній класний керівник, згадує про Назара: «Рана ніколи не загоїться, біль від цієї втрати не мине… Спогади про Назарчика лише світлі. Відкритий, простий, щирий, справедливий. Здавалось, таких дітей дуже мало: завжди усміхнених, доброзичливих, здатних бачити тільки добро і ні краплини зла. Його недитяча справедливість вразила мене відразу. Цей хлопчик завжди був на крок попереду від своїх однолітків. Справжній лідер, готовий допомогти, дати слушну пораду. У старших класах Назар був учасником усіх шкільних та міських заходів. Завжди говорив, що в ньому тече козацька кров, пишався своїм українським корінням.
Так мало Назарчик прожив, але так багато встиг: встиг стати героєм, який завжди з нами тут, на Землі. Він – не загинув, він лише тихенько-тихенько спить… Наш янгол-охоронець…»
