Опубліковано автором Модератор

До 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні

Додаток
до листа ДоноблІППО
від 17.10.2022  №577/21

Методичні рекомендації щодо ушанування пам’яті жертв голодоморів у закладах освіти області в онлайн форматі

Для українців міжнародне визнання Голодомору є свідченням встановлення історичної справедливості щодо оцінки злочину проти людяності, скоєного по відношенню до українського народу та демонстрацією засудження дій тоталітарного режиму, який знищив в Україні мільйони людей.

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

Четверта субота листопада об’єднує українців через спільне минуле. Цьогоріч Україна та світ вшановують невинних жертв Голодомору-геноциду 26 листопада. Спільним обов’язком є гідно вшанувати пам’яті жертв голодомору комуністичного режиму.

Історична довідка. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних, тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Україна в наслідок геноциду 1932-1933 років та 1946-1947 втратила мільйони людських життів.  Одним із проявів цілеспрямованого тотального знищення українського народу є Постанова ЦВК й РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року відомий в народі як «Закон про п’ять колосків». За цим документом було встановлено дуже жорстокі покарання навіть за дрібні крадіжки так званої колгоспної власності: лише за кілька вирваних або піднятих із колгоспного поля колосків засуджували до розстрілу або тривалого ув’язнення із конфіскацією всього майна. Ініціатором постанови був Сталін. Для вилучення продовольства створювалися спеціальні загони активістів, які ходили по сільських обійстях і здійснювали обшуки. З початком 1933р. Ці спеціально навчені активісти забирали все їстівне у мільйонів людей, прирікши їх на масовий голод.

Люди почали тікати з уражених голодом територій. У відповідь влада намагається ізолювати голодуючих в межах окремих населених пунктів та територій. З цією метою був застосований режим «чорних дошок». Села, занесені на «чорні дошки», оточувалися збройними загонами міліції та радянських спецслужб. Вивозяться всі запаси їжі. Забороняється торгівля та ввезення будь-яких товарів. Занесення населених пунктів або територій на «чорні дошки» було рівнозначно смертному вироку їх жителям.

         Голодуючі намагаються вибратися за межі України. У відповідь у січні 1933 р. режим забороняє виїзд селян з території України та Кубані, заселеної переважно українцями, що стало ще одним елементом політики Голодомору. Втікачам перестають продавати квитки на залізничний і водний транспорт. Блокуються дороги до міст. Тих, хто встиг виїхати, заарештовують і повертають назад.

Мільйони українців помирали в тяжких муках голоду, радянський уряд експортував українське збіжжя за кордон і до інших республік СРСР. Обмеження експорту зернових в 1931 р. та його цілковите припинення в 1932-1933 могли б запобігти  голоду. Тим більше, що такі рішення жодним чином не впливали на реалізацію індустріалізації, адже в цей період упали світові ціни на пшеницю. СРСР отримував значно більше прибутку від експорту лісоматеріалів та нафтопродуктів. Крім цього у державних резервах було нагромаджено досить великі обсяги збіжжя. Але ці ресурси не були використані для надання допомоги голодуючим України, що вказує на свідомі дії для організації голоду в Україні.

     В результаті були створені умови несумісні із життям для значної частини населення України. Голодуючі опинилися  у замкнутому колі, повністю залежні від волі державного та партійного апарату.

Найвищого рівня смертності сягнула в областях, що спеціалізувались на вирощуванні хліба, – Полтавській, Дніпропетровській, Кіровоградській та Одеській. Мінімальний відсоток становив 20 – 25 %. У Вінницькій, Житомирській, Донецькій, Харківській та Київській областях смертність була нижчою – 15 – 20%.

Виявили – найменша кількість загиблих у Донецькій (близько 900 тисяч). І це не випадково. Донеччина ‒ надважливий індустріальний центр всього СРСР. Від його стабільності залежало утвердження режиму Сталіна.

Україна з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932–33 років становить 3 мільйони 941 тисячу осіб, а загальні втрати українців, з урахуванням ненароджених, становлять 6 мільйонів 122 тисячі.

Наслідки голодомору не обмежуються демографічними втратами населення. Дослідники намагаються з’ясувати економічні, політичні, морально – етичні й соціально – психологічні наслідки жахливої трагедії XX ст. Вона має також і національний аспект, який торкається не лише кількості жертв, а насамперед антиукраїнської спрямованості штучного голоду. Саме з 1933р. розпочалися масові гоніння на українську інтелігенцію.

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям, як етносу, було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

У самому СРСР десятиліттями діяла заборона вшанування пам’яті жертв Голодомору: жодних публічних розмов, жодного вшанування пам’яті невинно вбитих.

 Після здобуття Україною незалежності, правда про Голодомор повертається до народу, стає його болем, реквіємом і одночасно символом незнищенності нації.

Визнання Голодомору геноцидом українського народу подекуди в світі розпочалося ще до того, як у самій Україні в 2006 році був ухвалений відповідний закон. Першою державою в 1993-му стала Естонія. В заяві Рійґікоґу (парламенту) Естонії від 20 жовтня того року йшлося: «Засуджуючи комуністичну політику геноциду в Україні, … естонський народ солідарний з українським народом і пам’ятає разом з ним важкі жертви геноциду 1932 та 1933 років». Станом на сьогодні, крім України та вже згаданої Естонії, Голодомор в Україні 1932–1933 років геноцидом визнали Сполучені Штати Америки, Канада, Австралія, Латвія, Литва, Польща, Угорщина, Грузія, Португалія, Еквадор, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Ватикан, як ми бачимо і сьогодні, більшість із цих країн підтримують Україну у її безперечному праві на захист від зовнішніх загроз.

В часи, коли Україна переживає новий геноцид, розуміння її історії на міжнародному рівні є надзвичайно важливим. Адже незасуджені свого часу світовою спільнотою злочини комуністичного режиму спровокували нові злодіяння.

Відтак сьогоднішня путінська росія є яскравою ілюстрацією того факту, що непокаране зло має здатність повторюватися.

Вшанування пам’яті жертв Голодомору є запобіжником повторення подібних трагедій у майбутньому. Увага до трагедії Голодомору формує нетерпимість громадян до проявів будь-якого масового насильства. Нині ми маємо можливість говорити та поширювати правду, аби цей злочин ніколи не повторився.

Мета проведення заходів з ушанування пам’яті загиблих від Голодомору:

  • Виховувати в дітей особистісні риси громадянина України;
  • Поглибити знання у вихованців про Голодомор як геноциду українського народу, його причини, перебіг і наслідки;
  • Акцентувати увагу на тому, що Голодомор 1932 – 1933 років був наслідком не стихійного лиха, а спланованих системних заходів тоталітарного комуністичного режиму, злочином геноциду;
  • Наголосити на сміливих  вчинках Людей Правди та особливостях їх внеску у викриття злочинів комуністичного режиму;
  • Сприяти розвитку всіх видів інтелекту (академічному, практичному, креативному, емоційному й соціальному) як головної умови всебічного розвитку особистості, її самореалізації як громадянина України;
  • Виховувати почуття стурбованості долею невинних жертв тоталітарного режиму, навчати сприймати чужу біду та біль як свій власний;
  • Залучення учнівської молоді до меморіальних заходів із вшанування пам’яті жертв геноциду українського народу – голодомору 1932 – 1933 років в Україні, зокрема акції “запали свічку”.

Рекомендовані форми проведення заходів:

  • Проведення загальношкільного уроку, на якому увазі учнів буде запропоновано перегляд документальних відео та фотоматеріалів, які дадуть змогу унаочнити жорстокі факти із життя українського народу у 1932-1933 років.
  • Інформативно-просвітницькі заходи, проведення бесід, виховних годин з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору
  • Провести виставку малюнків.
  • Флеш-моб «Запали свічку» – вшанування пам’яті безвинно замучених голодом та політичних репресій людей.
  • Організувати у бібліотеці  книжково- ілюстративну виставку, меморіальні та віртуальні екскурсії до місць пам’яті жертв Голодомору.
  • Провести вечір-реквієм, філософський стіл, пам’яті жертв Голодомору.

Відвідати віртуально Пам’ятники та монументи пам’яті жертв голодомору в Україні:

•   Монумент у Національному музеї “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні”, Київ

•   Пам’ятник жертвам голодомору-геноциду та депортацій ХХ століття, Львів

•   Пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років, Вишгород

•   Жертвам голодомору та політичних репресій, Кривий Ріг

•   Меморіал “Скорботний ангел”, присвячений жертвам голодомору 1932 – 1933 років, Одеська область

•   Пам’ятний знак Жертвам Голодомору, Суми

•   Курган скорботи. Пам’ятник жертвам Голодомору, Полтавська область

•   Пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932–1933 років, Київ

•   Меморіал Жертв Голодомору в Борисполі на Київщині

•   Монумент жертвам Голодомору 1932-1933 рр.. Луганськ

•   Меморіальний комплекс пам’яті Жертв Голодомору в місті Харкові

•   Меморіальний комплексу жертвам Голодомору в селі Хоружівці Недригайлівського району Сумської області

• Знак пам’яті жертв Голодомору встановлений в м. Мена, Чернігівської області

•   Пам’ятник жертвам голодомору та політичних репресій, Ніжин

•   Пам’ятник жертвам Голодомору, Малин, Житомирська область

•   Пам’ятник Жертвам Голодомору в Одесі

•   Меморіальна композиція в м. Ізяслав, Хмельницька область

Рекомендовано до перегляду відеоматеріалів пам’яті жертв 

Голодомору   

·        Відеоісторія: Чому Голодомор став можливим – https://www.youtube.com/watch?v=5F_VSHVyicw

·        Голодомор як відповідь на селянські повстання – https://www.youtube.com/watch?v=K6ubTgkAduU

·        «Питання життя і смерті – зібрати хліб з України»: історичний ролик до 100-річчя голоду 1921-23 рр –  https://www.youtube.com/watch?v=CP44Ue6rGG8

·        “Голод після Перемоги”: ролик до 75-річчя масового голоду 1946-47 років – https://www.youtube.com/watch?v=5Qb_m_vAicw

Книги в електронному форматі: