Пам’ятка для вчителів
Селидівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6
«10 кроків щоб зупинити булінг»
Булінг (цькування) – це діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Для того щоб зупинити булінг, треба знати:
1 крок: Булінг, цькування має наявність сторін:
Кривдник (булер)– це той, хто безпосередньо вчиняє булінг. Булером зазвичай стає той хто, росте без заборон та авторитету дорослих. Їм дуже часто не вистачає увагу з боку дорослих та поваги до їх особистості, через що їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших. У більшості таких дітей яскраво виражені нарцисичнні та лідерські риси характеру.
Постраждала особа, жертва: Зазвичай об’єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:
-фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
-особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
-особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
-недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
-страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
-відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
-деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
-знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
-високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
-слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).
2 крок: Типові ознаки булінгу:
-систематичність (повторюваність) діяння;
– наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
– дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
- крок: Наслідки булінгу:
-неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
-негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;
-неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
-девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
4 крок: Якщо ви помітили, або підозрили булінг, повідомте адміністрацію школи. Не приховуйти випадки булінгу в класі заради збереження репутації школи. Не ігноруйте прояви агресивної або провакативної поведінки учнів.
5 крок: Реально аналізуйте причини виникнення булінгу. Не підтримуйте жодну зі сторін учасників конфлікту. Не шукайте винного.
6 крок: Говоріть з учасниками конфлікту на одинці. Не вимагайте від них публічних пояснень чи вибачень. Будьте не упередженими у своїх оцінках, діях і висловлюваннях.
7 крок: Залучіть психологічну службу до розв’язання проблеми. Проконсультуйтесь з психологои. Не залишайте справу, як є.
8 крок: Допоможіть учням потурбуватьсь про того, кого ображать. Розкажіть, що таке насилля.
9 крок: Створіть у класі атмосферу довірливого спілкування, шукайте спільні інтереси, об’єднуйте дітей. Будьте прикладом толерантного й виваженого ставлення до інших.
10 крок: Покажіть дитині, що вона не на одинці з проблемами, підтримайте її й дайте зрозуміти, що вона може розрахувати на вашу допомогу.
