6 жовтня наша країна буде вітати всіх учителів з професійним святом.
Представники команди Селидівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 разом з керівником Завадою А.В. у цей день привітали Радченко Валентину Олександрівну, яка понад 35 років працювала вчителем російської мови та літератури, з прийдешнім святом віршами, солодощами та квітами.
– Турбота про людей похилого віку – справа всього суспільства, адже саме старші люди зберегли для нас найкращі національні традиції, навчили долати труднощі і бути гідними своєї держави. Ми можемо лише здогадуватися, скільки випробувань довелося Вам пережити і при цьому зберегти віру та любов, які Ви пронесли через усе своє життя. Бути вашими послідовниками – велика честь і відповідальність, – такими були вітання учнів.
Окрім цього, діти поцікавились у Валентини Олександрівни:
– Як Ви бачите патріотичне виховання сьогодні та завтра?
На що вчителька відповіла:
– Патріотичне виховання в минулому, зараз і в майбутньому має починатися з сім’ї. Маленька дитина повинна знати, що в неї є бабуся та дідусь, у них є ім’я, історія родини; що означає ім’я по батькові їхніх мами і тата. Я вважаю, що обов’язково дітям треба розповідати, де працювали їхні рідні та який внесок зробили для розвитку своєї Батьківщини, тому й ви маєте навчати свою малечу так само. На сьогоднішній день історія країни (ви знаєте) переписується, тому треба у своїй родині її знати до коренів для того, щоб зробити оцінку теперішнім фактам. Патріотичне виховання розпочинається з малого: з батьківської оселі, з дитячого садка. Батьки та вчителі мають знаходити час, щоб розповісти, пояснити історію походження роду, міста, особливо зараз, у нелегкий час для нашого регіону та країни в цілому.
– Валентино Олександрівно, а що Ви можете сказати молодому поколінню вчителів напередодні свята?
– Я думаю, що краще за все можу сказати рядками з вірша:
Учителю! Ти йдеш по цій землі
І слід стає твій крок за кроком.
Яскравим вогником у сутінках пітьми,
А все життя для тебе є уроком.
Ти бачиш те, що іншим не під силу,
І відповідь даєш на всі «чому?»
Ти не даремно тут, бо серце має крила,
Воно для всіх – віддать його кому?
Маленьким дітям, синьооким і чубатим,
Що ловлять погляд, кожен рух всякчас –
Це щастя вчителя – його багато,
І слід яскравий – вогник не погас.
